¬иди грошей
¬ своЇму розвитку грош≥ виступали в двох видах: повноц≥нн≥ грош≥ ≥ знаки вартост≥ (зам≥нники повноц≥нних грошей, або неповноц≥нн≥ грош≥).
ѕовноц≥нн≥ грош≥ Ц грош≥, у ¤ких ном≥нальна варт≥сть (позначена на них) в≥дпов≥даЇ реальн≥й вартост≥, тобто вартост≥ матер≥алу, з ¤кого вони зроблен≥. ƒо таких грошей в≥днос¤ть металев≥ грош≥ (м≥дн≥, ср≥бн≥, золот≥ монети), ¤к≥ мали р≥зн≥ форми: спочатку штучн≥, пот≥м Ц вагов≥. ћонети б≥льш п≥знього розвитку грошового об≥гу мали встановлен≥ законом в≥докремлювальн≥ ознаки (зовн≥шн≥й вигл¤д, ваговий вм≥ст). Ќайб≥льш зручною дл¤ об≥гу ви¤вилас¤ кругла форма монети, лицьова сторона ¤коњ називалас¤ аверс, оборотна Ц реверс ≥ обр≥з Ц гурт. « метою запоб≥ганн¤ псуванню монети гурт почали робити нар≥зним.
ѕерш≥ монети зТ¤вилис¤ майже двадц¤ть ш≥сть стол≥ть тому в —тародавньому итањ ≥ Ћид≥йськ≥й держав≥. ¬ ињвськ≥й –ус≥ перш≥ карбован≥ монети датуютьс¤ IXЦX стол≥тт¤м.
—початку в об≥гу знаходилис¤ водночас ≥ златники (монети з золота), ≥ ср≥бники (монети з ср≥бла). ƒо золотого об≥гу крањни перейшли в друг≥й половин≥ XIX ст. Ћ≥дером серед них була ¬еликобритан≥¤, ¤ка разом ≥з своњми колон≥¤ми ≥ дом≥н≥онами пос≥дала перше м≥сце по видобутку золота. ѕричинами переходу до металевого об≥гу ≥ передус≥м до золотого стали властивост≥ благородного металу, що робить його найб≥льш придатним дл¤ виконанн¤ функц≥й грошей:
однор≥дн≥сть за ¤к≥стю
под≥льн≥сть ≥ зТЇднуван≥сть без втрати властивостей
портативн≥сть (концентрац≥¤ вартост≥),
збережн≥сть,
складн≥сть видобутку ≥ переробки
ƒл¤ повноц≥нних грошей характерна тривал≥сть знаходженн¤ в об≥гу, що забезпечувалас¤ в≥льним розм≥ном знак≥в вартост≥ на золот≥ монети, в≥льним карбуванн¤м золотих монет при певному ≥ незм≥нному золотому вм≥ст≥ грошовоњ одиниц≥, в≥льним перем≥щенн¤м золота м≥ж крањнами. «авд¤ки своњм ¤кост¤м повноц≥нн≥ грош≥ безперешкодно виконували вс≥ своњ функц≥њ.
ѕо¤ва знак≥в вартост≥ при золотому об≥гу була викликана обТЇктивною необх≥дн≥стю:
по-перше, золотовидобуванн¤ не встигало за виробництвом товар≥в ≥ не забезпечувало повну потребу в грошах;
по-друге, золот≥ грош≥ високоњ портативност≥ не могли обслуговувати др≥бний за варт≥стю оборот;
по-третЇ, золотий об≥г не волод≥в властив≥стю обТЇктивноњ економ≥чноњ еластичност≥, тобто не м≥г швидко розширюватис¤ ≥ звужуватис¤;
по-четверте, золотий стандарт, в ц≥лому, не стимулював виробництво ≥ товарооб≥г.
«олотий об≥г про≥снував в≥дносно недовго Ц до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, коли крањни-учасниц≥ дл¤ покритт¤ своњх видатк≥в зд≥йснювали ем≥с≥ю знак≥в вартост≥. ѕоступово золото зникло з об≥гу.
«наки вартост≥ (зам≥нники повноц≥нних грошей) Ц грош≥, ном≥нальна варт≥сть ¤ких вище реальноњ, тобто витраченоњ на њх виробництво сусп≥льноњ прац≥. ƒо них належать:
1) металев≥ знаки вартост≥ Ц золота монета, що стерлас¤; б≥лонна монета, тобто др≥бна монета, виготовлена з дешевих метал≥в, наприклад м≥д≥, алюм≥н≥ю;
2) паперов≥ знаки вартост≥, зроблен≥, ¤к правило, з паперу (розр≥зн¤ють паперов≥ ≥ кредитн≥ грош≥).
ѕаперов≥ грош≥ Ц це представники неповноц≥нних грошей, ¤к≥ зТ¤вилис¤ ¤к зам≥нники золотих монет. ќбТЇктивна можлив≥сть об≥гу цих грошей зумовлена особливост¤ми функц≥њ грошей ¤к засобу об≥гу, коли грош≥ Ї моментальним посередником в рус≥ товар≥в. ¬ –ос≥њ вперше паперов≥ грош≥ (асигнац≥њ) зТ¤вилис¤ у 1769 р. ” пор≥вн¤нн≥ з золотими так≥ грош≥ створювали товаровласникам певн≥ переваги (легше збер≥гати, зручн≥ при розрахунку за др≥бн≥ парт≥њ).
ѕраво випуску паперових грошей привласнила соб≥ держава. –≥зниц¤ м≥ж ном≥нальною варт≥стю випущених грошей ≥ варт≥стю њх випуску утворюЇ ем≥с≥йний доход казни, що Ї ≥стотним елементом надходжень до державноњ казни (бюджету). Ќа початковому етап≥ паперов≥ грош≥ випускалис¤ державою поруч з золотими ≥ з метою њх впровадженн¤ в об≥г обм≥нювалис¤ на реальн≥ грош≥. ќднак по¤ва, а п≥сл¤ цього ≥ зростанн¤ деф≥циту бюджету, викликало розширенн¤ ем≥с≥њ паперових грошей, розм≥р ¤коњ залежав в≥д потреби держави в ф≥нансових ресурсах.
ќтже, сутн≥сть паперових грошей пол¤гаЇ в тому, що вони виступають знаками вартост≥, випускаютьс¤ державою дл¤ покритт¤ бюджетного деф≥циту. «азвичай вони не розм≥нн≥ на золото ≥ над≥лен≥ державою примусовим курсом.
редитн≥ грош≥ виникають з розвитком товарного виробництва, коли куп≥вл¤-продаж зд≥йснюЇтьс¤ з розстрочкою платежу (в кредит). ѓх по¤ва повТ¤зана з функц≥Їю грошей ¤к засобу платежу, де грош≥ виступають зобовТ¤занн¤ми продавц¤, ¤к≥ повинн≥ бути погашен≥ у заздалег≥дь встановлений терм≥н. ѕершочергове економ≥чне значенн¤ цих грошей Ц зробити грошовий об≥г еластичним, здатним в≥дображати потреби товарооб≥гу в гот≥вкових грошах, економити повноц≥нн≥ грош≥, спри¤ти розвитку безгот≥вкового об≥гу.
ѕоступово з розвитком кап≥тал≥стичних товарно-грошових в≥дносин сутн≥сть кредитних грошей зазнаЇ суттЇвих зм≥н. ¬ умовах пануванн¤ кап≥талу кредитн≥ грош≥ виражають не взаЇмозвТ¤зок м≥ж товарами на ринку, ¤к було ран≥ше (“Ц√Ц“), а в≥дношенн¤ грошового кап≥талу (√Ц“Ц√), тому грошовий кап≥тал виступаЇ в форм≥ кредитних грошей.
редитн≥ грош≥ пройшли наступний шл¤х розвитку: вексель, банкнота, чек, електронн≥ грош≥, кредитн≥ картки.
¬ексель Ц письмове безумовне, н≥чим не обумовлене зобовТ¤занн¤ боржника сплатити певну суму в заздалег≥дь обговорений терм≥н ≥ у встановленому м≥сц≥. –озр≥зн¤ють простий вексель, виданий боржником, ≥ переказний (трату), виписаний кредитором ≥ направлений боржнику на п≥дпис з поверненн¤м кредитору. ѕереказний вексель (трата) може перебувати в об≥гу завд¤ки переказному напису (≥ндосаменту) на зворотному боц≥ документа. ѕо м≥р≥ зб≥льшенн¤ переказних напис≥в циркул¤рна чинн≥сть вексел¤ зростаЇ, оск≥льки кожний ≥ндосант несе сол≥дарну в≥дпов≥дальн≥сть по векселю.
¬ексель маЇ наступн≥ особливост≥:
абстрактн≥сть, тобто в≥дсутн≥сть на документ≥ ≥нформац≥њ про вид угоди;
безперечн≥сть, що означаЇ обовТ¤зкову оплату вексел¤;
оборотн≥сть, тобто передача вексел¤ ¤к плат≥жного засобу ≥ншим кредиторам, що означаЇ можлив≥сть взаЇмного зарахуванн¤ вексельних зобовТ¤зань продавц¤. ѕлат≥жна гарант≥¤ ще б≥льше зростаЇ при акцепт≥ (згод≥ оплатити вексель, ¤кщо боржник не зможе розрахуватис¤ сам) вексел¤ банком (вексель, що акцептувавс¤).
¬ексель маЇ певн≥ меж≥ об≥гу. ¬≥н функц≥онуЇ м≥ж особами, ¤к≥ волод≥ють ≥нформац≥Їю про платоспроможн≥сть один одного ≥ зд≥йснюють економ≥чн≥ в≥дносини. ѕогашаЇтьс¤ вексель учасниками вексельного об≥гу гот≥вковими коштами.
¬ –ад¤нському —оюз≥ вексел≥ застосовувалис¤ у внутр≥шньому оборот≥ в 1922Ц1930 рр. редитна реформа 1930 р. л≥кв≥дувала вексельний об≥г в середин≥ крањни, але з 1937 р. вексель використовувавс¤ у зовн≥шн≥х торг≥вельних в≥дносинах в результат≥ приЇднанн¤ —–—– у 1936 р. до ∆еневськоњ вексельноњ конвенц≥њ.
ѕрийн¤тт¤ постанови ¬ерховноњ –ади ”крањни Уѕро застосуванн¤ вексел≥в в господарському об≥гуФ в≥д 17 червн¤ 1992 р. в≥дродило вексельний об≥г в ”крањн≥. ÷е мало велике народногосподарське значенн¤, оск≥льки дозволило помТ¤кшити плат≥жну кризу, прискорити залученн¤ до господарського обороту готову продукц≥ю з обмеженим попитом, реал≥зувати зайв≥ товарно-матер≥альн≥ ц≥нност≥.
Ќа даному етап≥ знаход¤тьс¤ в об≥гу ≥ казначейськ≥ вексел≥, що випускаютьс¤ державою дл¤ покритт¤ деф≥циту державного бюджету.
–озр≥зн¤ють також комерц≥йний вексель (видаЇтьс¤ п≥д заставу товару) ≥ банк≥вський вексель, видаЇтьс¤ банком-ем≥тентом за на¤вност≥ певноњ суми кл≥Їнта на депозит≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д комерц≥йного банк≥вський вексель маЇ депозитну форму. ÷е по сут≥ простий вексель, тому що виписуЇтьс¤ кл≥Їнтом банку своЇму постачальнику в оплату за товар, але може бути ≥ндосований трет≥й особ≥. Ѕанк≥вський вексель даЇ п≥дприЇмству новий плат≥жний зас≥б, гарантований банком. ќкр≥м одержанн¤ доходу по депозиту, на основ≥ ¤кого банком ≥ видаЇтьс¤ вексель, п≥дприЇмство отримуЇ можлив≥сть розрахунку з≥ своњми партнерами. ожний банк, ¤кий њх випускаЇ, маЇ своњ особливост≥, передус≥м це наданн¤ банком переваг своњм кл≥Їнтам-векселедержател¤м.
Ѕанкнота Ц кредитн≥ грош≥, що випускаютьс¤ центральним (ем≥с≥йним) банком крањни. ¬перше банкноти були випущен≥ в к≥нц≥ XVII стол≥тт¤, на основ≥ переобл≥ку поодиноких комерц≥йних вексел≥в. ѕерв≥сно банкнота мала подв≥йне забезпеченн¤: комерц≥йну гарант≥ю, оск≥льки випускалас¤ на баз≥ комерц≥йних вексел≥в, повТ¤заних з товарооборотом, ≥ золоту гарант≥ю, що забезпечила њњ обм≥н на золото. “ак≥ банкноти називалис¤ класичними, мали високу тривал≥сть об≥гу ≥ над≥йн≥сть. ÷ентральний банк волод≥в золотим запасом дл¤ обм≥ну, що виключало знец≥ненн¤ банкноти.
Ќе в≥дм≥ну в≥д вексел¤ банкнота ¤вл¤Ї собою безстроков≥ боргов≥ зобовТ¤занн¤ продавц¤ ≥ забезпечуЇтьс¤ гарант≥Їю центрального банку, ¤кий в б≥льшост≥ крањн став державним.
—учасна банкнота втратила по сут≥ обидв≥ гарант≥њ: не вс≥ вексел≥, що переобл≥ковуютьс¤ центральним банком, забезпечен≥ товаром, а також в≥дсутн≥й обм≥н банкнот на золото. Ќа даному етап≥ банкнота надходить в об≥г шл¤хом банк≥вського кредитуванн¤ держави, банк≥вського кредитуванн¤ господарства через комерц≥йн≥ банки, обм≥ну ≥ноземноњ валюти на банкноти даноњ крањни.
¬ тепер≥шн≥й час центральн≥ банки випускають банкноти суворо певноњ вартост≥. ѕо сут≥ вони Ї нац≥ональними грошима на вс≥й територ≥њ держави. ћатер≥альне забезпеченн¤ у вигл¤д≥ товару або золота в≥дсутнЇ. ƒл¤ виготовленн¤ банкнот використовуЇтьс¤ особливий пап≥р ≥ застосовуютьс¤ заходи щодо ускладненн¤ њх п≥дробки.
„ек Ц вид кредитних грошей, що виступаЇ ¤к грошовий документ встановленоњ форми, ¤кий м≥стить безумовний наказ власника рахунку в кредитн≥й установ≥ виплатити держателю чека зазначену суму. „ековому об≥гу передуЇ догов≥р м≥ж кл≥Їнтом кредитноњ установи ≥ ц≥Їю установою про в≥дкритт¤ рахунку на суму внесених кошт≥в або наданн¤ кредиту. л≥Їнт на цю суму виписуЇ чеки, а кредитна установа њх оплачуЇ. ¬ чековому об≥гу беруть участь: чекодавець (власник рахунку), чекоодержувач (кредитор чекодавц¤) ≥ платник по чеку (кредитна установа).
¬перше чеки зТ¤вилис¤ в об≥гу в XVIЦXVII стол≥тт¤х у ¬еликобритан≥њ та Ќ≥дерландах. « розвитком кредитноњ системи вони отримали широке розповсюдженн¤. –озр≥зн¤ють три основних види чек≥в:
≥менний Ц чек на певну суму без права передач≥,
на предТ¤вника Ц чек без вказ≥вки одержувача,
ордерний Ц чек на певну суму з правом передач≥ шл¤хом ≥ндосаменту на зворот≥ документу.
” внутр≥шньому об≥гу чеки використовуютьс¤ дл¤ одержанн¤ гот≥вки в кредитн≥й установ≥, ¤к зас≥б платежу ≥ об≥гу, а також в ¤кост≥ ≥нструменту безгот≥вкових плат≥жних розрахунк≥в, що зд≥йснюютьс¤ шл¤хом перерахувань по рахунках в кредитних установах. ¬ м≥жнародних розрахунках використовуютьс¤ банк≥вськ≥ чеки дл¤ зд≥йсненн¤ комерц≥йних платеж≥в, але в основному при платежах неторговельного характеру.
” в≥дпов≥дност≥ з ѕоложенн¤м про чеки, затвердженим у 1929 р. в —–—– д≥¤ли два види чек≥в: розрахунков≥ ≥ грошов≥.
–озрахунковий чек Ц це письмове дорученн¤ банку зд≥йснити грошовий плат≥ж з рахунку чекодавц¤ на рахунок чекодержател¤, тобто вони використовувались дл¤ безгот≥вкових плат≥жних розрахунк≥в.
√рошов≥ чеки служили дл¤ отриманн¤ п≥дприЇмствами ≥ орган≥зац≥¤ми гот≥вкових кошт≥в.
Ўвидке розширенн¤ чекового об≥гу п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни потребувало зм≥ни форм платеж≥в. Ќауково-техн≥чний прогрес ≥ розвиток електронно-обчислювальноњ техн≥ки спри¤ли по¤в≥ у пров≥дних заруб≥жних крањнах автоматизованих електронних апарат≥в дл¤ обробки чек≥в ≥ веденн¤ поточних рахунк≥в. ≈лектронн≥ прилади ≥ система звТ¤зку дл¤ зд≥йсненн¤ кредитних ≥ плат≥жних операц≥й (зарахуванн¤ суми ≥ списанн¤ кошт≥в, перекази з рахунку на рахунок, нарахуванн¤ в≥дсотк≥в, контроль за станом рахунку) шл¤хом передач≥ електронних сигнал≥в без участ≥ паперових нос≥њв спри¤ли виникненню електронних грошей. « њх допомогою в≥дбуваЇтьс¤ переважна частина м≥жбанк≥вських операц≥й.
¬провадженн¤ ≈ќћ в кредитних установах створило умови дл¤ по¤ви електронних грошей, ¤к≥ м≥ст¤ть електронним екв≥валентом гот≥вков≥ грош≥ та Ї њх зам≥нником. ≈лектронн≥ грош≥ мають р¤д особливостей в пор≥вн¤нн≥ з гот≥вкою:
по-перше, гот≥вку у вигл¤д≥ електронних грошей, ¤к правило, не можна витратити, ¤кщо ц≥ грош≥ викраден≥ або втрачен≥;
по-друге, п≥сл¤ втрати, викраденн¤ або знищенн¤, одразу попередивши про це кредитну установу, можна отримати нов≥ електронн≥ грош≥ з в≥дновленн¤м перв≥сного балансу;
по-третЇ, електронн≥ грош≥ можуть мати обмежений обс¤г.
ористуванн¤ електронними грошима зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою електронного гаманц¤ Ц будь-¤коњ пластиковоњ картки, або функц≥њ картки, що м≥стить реальну ц≥нн≥сть у форм≥ електронних грошей, ¤к≥ власник вн≥с на рахунок в банку. Ѕанк≥вська пластикова картка Ц це пластиковий ≥дентиф≥кац≥йний зас≥б, за допомогою ¤кого можна керувати банк≥вським рахунком, тобто зд≥йснювати оплату за товари, послуги та отримувати гот≥вков≥ кошти. “аким чином, картка Ц це ≥нструмент безгот≥вкових розрахунк≥в, тому њњ ≥снуванн¤ повТ¤зане з функц≥онуванн¤м певноњ плат≥жноњ системи.
ѕлат≥жна система Ц це, по-перше, сукупн≥сть кредитних установ, ¤к≥ зд≥йснюють розрахунки; по-друге, система взаЇмов≥дносин м≥ж учасниками, ¤ка необх≥дна дл¤ виконанн¤ зобовТ¤зань щодо розрахунк≥в за допомогою карток; по-третЇ, сукупн≥сть нормативних, догов≥рних, ф≥нансових та ≥нформац≥йно-техн≥чних засоб≥в, що регламентують пор¤док використанн¤ банк≥вських плат≥жних карток.
«а ф≥нансово-економ≥чним призначенн¤м розр≥зн¤ють кредитн≥ картки ≥ дебетов≥ картки. ¬ залежност≥ в≥д субТЇкт≥в використанн¤ Цпластиков≥ картки особистого використанн¤ ≥ корпоративн≥ ф≥нансов≥ картки. ¬ залежност≥ в≥д захищеност≥ Ц звичайн≥ пластиков≥ магн≥тн≥ картки, електронн≥ (м≥кропроцесорн≥ та лазерн≥) картки.
Ўирокомасштабне впровадженн¤ електронних грошей в сучасну систему розрахунк≥в, ¤к м≥жбанк≥вську, так ≥ банкЦкл≥Їнт, кл≥ЇнтЦкрамниц¤ ≥ так дал≥ по¤снюЇтьс¤ тим, що цей вид кредитних грошей Ї ≥деальним засобом розрахунку по наступним причинам:
ф≥нансову пластикову картку зручно носити в кишен≥ або гаманц≥;
пластикова картка Ї в≥дносно дешевим засобом;
над≥йн≥сть;
можлив≥сть забезпеченн¤ високого р≥вн¤ захисту, необх≥дного дл¤ запоб≥ганн¤ п≥дробок та мах≥нац≥й в ф≥нансовому середовищ≥;
де¤к≥ види ф≥нансових пластикових карток, наприклад типу смарт-карта, можуть виконувати функц≥й: кредитних ≥ дебетових карток одночасно.
¬ ”крањн≥ л≥дерами в робот≥ з картками Ї јѕѕЅ УјвальФ, ѕриватбанк та ”крекс≥мбанк. ќднак розвиток нац≥ональноњ плат≥жноњ системи та використанн¤ м≥жнародних плат≥жних карток гальмують наступн≥ причини:
в≥дсутн≥сть дов≥ри населенн¤ до комерц≥йних банк≥в, а зв≥дси ≥ небажанн¤ тримати грош≥ в банках (хоча останн≥м часом к≥льк≥сть вклад≥в ≥ њх розм≥ри в банках зростають);
брак досв≥ду, традиц≥й щодо впровадженн¤ карткових систем ≥ вм≥нн¤ користуватис¤ ними;
незац≥кавлен≥сть торг≥вельних п≥дприЇмств приймати оплату по картках;
значн≥ кап≥таловкладенн¤ та довгий терм≥н окупност≥ ≥нвестиц≥й у картковий б≥знес;
в≥дсутн≥сть належноњ законодавчоњ бази щодо об≥гу пластикових карток;
проблеми ф≥нансовоњ безпеки банк≥в та кл≥Їнт≥в.
| |
|
|
|
