Ќазад
ћетоди досл≥дженн¤ нац≥ональноњ економ≥ки
ћакроеконом≥ка не може користуватис¤ тими методами
п≥знанн¤, що й природнич≥ науки. јнал≥зуючи ¤вища й процеси в нац≥ональн≥й економ≥ц≥,
не можна вживати н≥ м≥кроскоп, н≥ телескоп. ћакроеконом≥сти позбавлен≥ також можливост≥
проводити контрольований експеримент, ¤к ф≥зики чи х≥м≥ки. ” макроеконом≥ц≥ досл≥дники
широко застосовують метод науковоњ абстракц≥њ з його двома основними прийомами Ц
≥ндукц≥Їю ≥ дедукц≥Їю. —уть цього методу пол¤гаЇ в тому, що, досл≥джуючи певний
економ≥чний факт або процес, в≥дд≥л¤ють його випадков≥, швидкоплинн≥ чи другор¤дн≥
ознаки в≥д усталених ≥ типових. ” хаотичному нагромадженн≥ факт≥в економ≥сти
намагаютьс¤ знайти певний пор¤док. јби краще зрозум≥ти д≥йсн≥сть, вони
абстђрагуютьс¤, тобто умисно спрощують заплутан≥ зв'¤зки, залишають поза увагою
т≥ детал≥, ¤к≥ ввод¤ть в оману.
ћакроеконом≥ка даЇ досить абстрактну картину
нац≥ональноњ економ≥ки. ¬≥дтак дехто сприймаЇ њњ висновки ¤к щось непрактичне й
нереал≥стичне. Ќасправд≥ теор≥њ макроеконом≥ки саме тому й практичн≥, що вони абстрактн≥.
“еор≥њ, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на фактах, Ї реал≥стичними. “еор≥њ, що не узгоджуютьс¤ з фактами,
Ч неправдив≥.
«в≥дки берутьс¤ факти? ќсновну суму факт≥в, або економ≥чноњ ≥нформац≥њ, даЇ нац≥ональна
й м≥жнародна статистика. Ќер≥дко використовують дан≥ бухгалтерського обл≥ку, соц≥олог≥чних
обстежень тощо. ” результат≥ збиранн¤ та систематизац≥њ факт≥в економ≥чна д≥¤льн≥сть стаЇ
в≥домою, але ще неп≥знаною. «биранн¤ факт≥в називають описовою, або емп≥ричною,
макроеконом≥кою.
ѕ≥знанн¤ зв '¤зк≥в у нац≥ональн≥й економ≥ц≥, виведенн¤ закон≥в ≥ теор≥й з факт≥в
становить суть макроеконом≥чного анал≥зу. ѕри цьому економ≥сти можуть ≥ти ¤к в≥д теор≥њ
до факт≥в, так ≥ в≥д факт≥в до теор≥њ. ¬иведенн¤ теор≥њ з факт≥в називаЇтьс¤ ≥ндукц≥Їю,
або ≥ндуктивним методом досл≥дженн¤. Ќагромадженн¤ факт≥в, њх систематизац≥¤ та анал≥з
дають змогу сформулювати закон чи теор≥ю, ¤к≥ в≥дбивають законом≥рност≥ функц≥онуванн¤
нац≥ональноњ економ≥ки.
”загальненн¤ в макроеконом≥ц≥ також можна
вивести за допомогою дедуктивного методу. ¬икористовуючи лог≥ку або ≥нтуњц≥ю,
досл≥дник може сформулювати попередню неперев≥рену теор≥ю, тобто г≥потезу. ƒл¤
перев≥рки њњ правильност≥ потр≥бно багаторазово досл≥дити в≥дпов≥дн≥ факти. √≥потеза,
¤ку не п≥дтверджують факти, неправильна. јле ¤кщо нав≥ть г≥потеза спростована й
в≥дхилена, вона маЇ позитивне значенн¤, бо вказуЇ шл¤х, ¤ким ≥ти не треба.
≤ндукц≥¤ й дедукц≥¤ Ч це взаЇмодоповнюван≥, а не протилежн≥ методи макроеконом≥чного
анал≥зу. —формульован≥ дедуктивним методом г≥потези слугують макроеконом≥стов≥ ор≥Їнтиром
п≥д час збиранн¤ й систематизац≥њ емп≥ричних даних. ѕевн≥ у¤вленн¤ про реал≥њ
нац≥ональноњ економ≥ки Ї передумовою формулюванн¤ зм≥стовних г≥потез.
‘≥лософи вважають, що вс≥ науки емп≥ричн≥.
÷е означаЇ, що вони ірунтуютьс¤ на фактах, тобто на динам≥ц≥ певних даних або ¤вищ.
‘актичн≥ дан≥, ¤к≥ використовують у ф≥зичних науках, стосуютьс¤ неживих предмет≥в.
ћакроеконом≥ка ¤к сусп≥льна наука досл≥джуЇ повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в, що
зд≥йснюють виробництво, обм≥н, розпод≥л та споживанн¤ товар≥в ≥ послуг.
«акони й теор≥њ макроеконом≥ки Ч це зм≥стовн≥
твердженн¤, виведен≥ з факт≥в. ‘акти, тобто реальна повед≥нка економ≥чних агент≥в
у виробництв≥, розпод≥л≥, обм≥н≥ та споживанн≥ товар≥в ≥ послуг, ≥з плином часу
можуть зм≥нюватис¤. ќсь чому макроеконом≥ст маЇ пост≥йно зв≥р¤ти теор≥њ з на¤вним
економ≥чним середовищем.
’оча макроеконом≥сти часто досл≥джують пол≥тично забарвлен≥ проблеми, вони намагаютьс¤
анал≥зувати њх на п≥дстав≥ науковоњ методолог≥њ. ќсновн≥ принципи макроеконом≥ки не
зм≥нюютьс¤ упродовж дес¤тил≥ть, ≥ фах≥вц≥ мають творчо й гнучко використовувати ц≥
принципи в≥дпов≥дно до обставин, що зм≥нюютьс¤.
| |
|
|
|
