Ќазад
« ≥стор≥њ макроеконом≥ки
ћакроеконом≥ка Ї одн≥Їю з наймолодших економ≥чних
наук. ¬ ун≥верситетах њњ почали вивчати ¤к окрему дисципл≥ну лише у друг≥й половин≥ ’’ ст.
ѕроте ц¤ галузь науки не виникла раптово, а Ї продуктом тривалоњ еволюц≥њ, нагромадженн¤
¤к≥сний ознак, пост≥йного пошуку. ћакроеконом≥чн≥ ≥дењ починають складатис¤ ще у
—ередньов≥чч≥ з формуванн¤м централ≥зованих нац≥ональних держав. ¬≥дтод≥ економ≥чн≥
одиниц≥, ¤к≥ функц≥онували в межах територ≥њ т≥Їњ або ≥ншоњ держави, стали розгл¤дати
¤к взаЇмопов'¤зан≥ сукупност≥.
ѕершою теоретичною концепц≥Їю, ¤ка м≥стить
макроеконом≥чн≥ у¤вленн¤, був меркантил≥зм. “ерм≥н "меркантил≥зм" (в≥д ≥тал. merchante
Ч торг≥вець, купець) запровадив јдам —м≥т. онцепц≥њ меркантил≥ст≥в, ¤к≥ зародилис¤
в епоху п≥знього —ередньов≥чч¤, обірунтовували необх≥дн≥сть формуванн¤ централ≥зованих
нац≥ональних держав ≥ захисту нац≥онального ринку. ” цей пер≥од розвиваЇтьс¤ зовн≥шн¤
торг≥вл¤ м≥ж крањнами, а роль грошей виконують благородн≥ метали. ћеркантил≥сти
з'¤совували, що саме веде до збагаченн¤ крањни Ч перевищенн¤ експорту над ≥мпортом,
нагромадженн¤ золота й ср≥бла чи дешева нац≥ональна валюта.
Ќа думку меркантил≥ст≥в, економ≥чною пол≥тикою, що
спри¤ла зростанню нац≥онального багатства, був протекц≥он≥зм Ч обмеженн¤ доступу
≥ноземних купц≥в до внутр≥шнього ринку, наприклад, через запровадженн¤ високого мита.
¬одночас ц≥ заходи мали доповнюватис¤ стимулюванн¤м вивозу готовоњ продукц≥њ й
захистом нац≥онального купецтва на зовн≥шн≥х ринках. “ака пол≥тика, на думку
меркантил≥ст≥в, забезпечувала перевищенн¤ експорту над ≥мпортом ≥ приплив золота
до крањни. ¬важалос¤, що держава стаЇ багатшою, коли волод≥Ї б≥льшою к≥льк≥стю грошей.
онцепц≥њ меркантил≥ст≥в залишили пом≥тний сл≥д в економ≥чн≥й науц≥.
ћакроеконом≥чну спр¤мован≥сть мали й досл≥дженн¤
школи ф≥з≥ократ≥в. “ерм≥н "ф≥з≥ократизм" (влада природи) було запроваджено тим же
јдамом —м≥том. Ќа в≥дм≥ну в≥д меркантил≥ст≥в, ¤к≥ вважали багатством грош≥, ф≥з≥ократи
виходили з того, що багатством Ї продукти земл≥, а джерелом багатства Ї
с≥льськогосподарське виробництво, а не торг≥вл¤.
ќсновоположник школи ф≥з≥ократ≥в ‘рансуа ене (1694Ч1774) розробив макроеконом≥чну
схему кругопотоку, так звану економ≥чну таблицю, ¤ка в≥дображала рух продукт≥в м≥ж
основними секторами нац≥ональноњ економ≥ки й класами сусп≥льства. ÷¤ таблиц¤ давала
у¤вленн¤ про механ≥зм функц≥онуванн¤ нац≥ональноњ економ≥ки.
‘≥з≥ократи вважали, що ур¤д не повинен втручатис¤ у природний х≥д економ≥чного житт¤.
Ќа думку ене, завданн¤м ур¤ду Ї запровадженн¤ таких закон≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дали би
природному економ≥чному пор¤дку.
¬ажливим етапом у становленн≥ макроеконом≥чноњ
науки стали досл≥дженн¤ класичноњ школи. ѕрабатьком ц≥Їњ школи вважають англ≥йського
економ≥ста ¬≥ль¤ма ѕет≥ (1623Ч1687), ¤кий уперше у св≥тов≥й практиц≥ дав оц≥нку
нац≥онального доходу јнгл≥њ. ”чений досл≥джував питанн¤ про вплив на нац≥ональну
економ≥ку й розпод≥л доход≥в заход≥в, пов'¤заних з удосконаленн¤м системи
оподаткуванн¤. ƒжерелом економ≥чного багатства ѕет≥ вважав сферу виробництва.
ласична школа пов'¤зана передовс≥м з ≥менем
јдама —м≥та (1723Ч1790), мабуть, найв≥дом≥шого економ≥ста ус≥х час≥в ≥ народ≥в.
” своњй знаменит≥й прац≥ "ƒосл≥дженн¤ про природу ≥ причини багатства народ≥в"
(скорочено Ч "Ѕагатство народ≥в", 1776 р.) в≥н уперше п≥дбив п≥дсумки розвитку
економ≥чноњ науки. —м≥т розгл¤дав економ≥чну науку ¤к ученн¤ про багатство та способи
його зб≥льшенн¤. Ѕагатство нац≥њ вт≥лене в продукц≥њ, ¤ка споживаЇтьс¤ народом крањни.
ƒжерело багатства вчений убачав у розпод≥л≥ прац≥ та нагромадженн≥ кап≥талу.
ј. —м≥ту була близька ≥де¤ "природноњ гармон≥њ" (р≥вноваги), що встановлюЇтьс¤ в економ≥ц≥
стих≥йно, за в≥дсутност≥ державного втручанн¤, ≥ Ї оптимальним режимом функц≥онуванн¤
економ≥чноњ системи. «г≥дно з ученн¤м —м≥та, ринкова система здатна до саморегулюванн¤,
в основ≥ ¤кого лежить особистий ≥нтерес, пов'¤заний з прагненн¤м до отриманн¤ прибутку.
¬≥н виступаЇ головною силою економ≥чного розвитку.
ј. —м≥т Ч не лише ген≥альний економ≥ст. …ого прац≥ виход¤ть за меж≥ економ≥чного знанн¤
Ч в≥н п≥дн≥сс¤ до р≥вн¤ методолог≥њ п≥знанн¤ св≥ту. «апропонована ним парадигма у
сучасних умовах перетворилас¤ на могутнЇ знар¤дд¤ в багатьох галуз¤х п≥знанн¤. «
в≥дстан≥ двох стол≥ть дивують не помилки видатного вченого, а глибина його спостережень.
¬агомий внесок у розвиток макроеконом≥чних
≥дей зробив ще один представник класичноњ школи Ч “омас ћальтус (1766Ч1834), котрий
перший в економ≥чн≥й науц≥ простежував сп≥вв≥дношенн¤ темп≥в зростанн¤ нац≥онального
виробництва й темп≥в зростанн¤ населенн¤.
ўе один представник класичноњ школи Ч ƒейвид –≥кардо
(1772Ч 1823) Ч сформулював важливу макроеконом≥чну концепц≥ю Ч теор≥ю пор≥вн¤льноњ
переваги,
¤ка стала теоретичною основою пол≥тики фритредерства, а в сучасних вар≥антах
використовуЇтьс¤ дл¤ обгрунтуванн¤ переваг "в≥дкритоњ економ≥ки" над "закритою".
≈коном≥сти класичноњ школи вибудували величну теоретичну споруду, в основ≥ ¤коњ лежало
пон¤тт¤ ринковоњ економ≥ки ¤к системи, що саморегулюЇтьс¤ через механ≥зм ц≥н. «г≥дно
з цим погл¤дом, коливанн¤ ринкових ц≥н автоматично встановлюЇ р≥вновагу в економ≥ц≥.
“ому державне регулюванн¤ економ≥ки не потр≥бне.
ѕротилежний погл¤д на творч≥ й регул¤тивн≥
можливост≥ ринковоњ економ≥ки розвинув арл ћаркс (1818Ч1883). ¬ умовах економ≥чних
потр¤с≥нь та соц≥альних катакл≥зм≥в середини ≥ другоњ половини XIX ст. в≥н розвинув
макроеконом≥чну концепц≥ю, зг≥дно з ¤кою ринкова економ≥ка Ї марнотратною ≥
експлуататорською, ¤ка пр¤муЇ до своЇњ загибел≥. ѕроте макроеконом≥чн≥ ≥дењ . ћаркса
ви¤вилис¤ нежиттЇздатними.
"¬елика депрес≥¤" 1929Ч1933 рр. не п≥дтвердила
одного з основних постулат≥в класичноњ школи Ч здатност≥ ринковоњ економ≥ки швидко
повертатис¤ до повноњ зайн¤тост≥ п≥сл¤ потр¤с≥нь ≥ збурень. ≈коном≥чна наука почала
≥нтенсивно досл≥джувати умови забезпеченн¤ економ≥чноњ р≥вноваги динам≥чних господарських
систем. ѕринципи новоњ макроеконом≥чноњ теор≥њ були сформульован≥ ƒж. ћ. ейнсом
(1883Ч1946). ейнс п≥ддав гостр≥й критиц≥ класичну школу, ¤ка твердила, що ринков≥
ц≥ни здатн≥ автоматично встановлювати р≥вновагу в економ≥ц≥. ¬≥н висунув тезу про
те, що ринкова р≥вновага Ч ще не благо дл¤ економ≥ки. –≥ч у т≥м, що р≥вновага в
нац≥ональний економ≥ц≥ може дос¤гатис¤ за неповноњ зайн¤тост≥, ≥ дл¤ њњ усуненн¤
необх≥дне втручанн¤ держави у вигл¤д≥ стимулюванн¤ сукупного попиту. ћакроеконом≥чн≥
≥дењ ейнса справили глибокий вплив на наступн≥ покол≥нн¤ економ≥ст≥в-теоретик≥в.
ќднак у 70-х роках XX ст. ви¤вилос¤, що
кейнс≥анськ≥ рецепти стимулюванн¤ сукупного попиту не завжди дають бажаний результат.
Ќамаганн¤ державних муж≥в у ц≥ роки зб≥льшенн¤м сукупного попиту подолати економ≥чний
спад не привели до зростанн¤ обс¤гу нац≥онального виробництва, а лише посилили ≥нфл¤ц≥ю.
¬перше у св≥тов≥й практиц≥ виникла так звана стагфл¤ц≥¤ Ч поЇднанн¤ спаду виробництва
та ≥нфл¤ц≥њ. ÷е п≥д≥рвало позиц≥њ кейнс≥анськоњ теор≥њ. ” цих умовах активно
розвиваютьс¤ р≥зн≥ напр¤ми неокласичноњ теор≥њ Ч монетаризм, теор≥¤ рац≥ональних
спод≥вань, економ≥ка пропозиц≥њ, ¤к≥ обірунтовують переваги ринкового механ≥зму
над державним регулюванн¤м економ≥ки.
«агалом макроеконом≥ка ¤к наука ще не дос¤гла
своЇњ ц≥л≥сност≥. ’оча вже розвинуто низку положень, що њх под≥л¤ють ус≥ макроеконом≥сти,
проте багато питань функц≥онуванн¤ нац≥ональноњ економ≥ки Ї предметом гостроњ полем≥ки.
| |
|
|
|
