Ќазад
≈коном≥чна система
ќсновними елементами економ≥чноњ системи Ї по-перше,
механ≥зми узгодженн¤ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарського житт¤, або способи розвТ¤занн¤
основних проблем орган≥зац≥њ економ≥ки;
по-друге, механ≥зми реал≥зац≥њ власност≥ на виробнич≥ ресурси та виготовлен≥ життЇв≥
блага; по-третЇ, механ≥зми розпод≥лу й перерозпод≥лу створеного нац≥онального продукту;
по-четверте, механ≥зми взаЇмозв'¤зку ф≥зичноњ й монетарноњ економ≥ки та ≥н.
¬ економ≥чн≥й науц≥ ≥снуЇ к≥лька п≥дход≥в до тип≥зац≥њ економ≥чних систем та механ≥зму
њх формуванн¤. ќдн≥ економ≥сти вважають, що характер економ≥чноњ системи визначають
ц≥нност≥ даного сусп≥льства та тип пол≥тичного правл≥нн¤. ≤накше кажучи, економ≥чна
система Ї пох≥дною в≥д ц≥нностей ≥ пол≥тичних ≥нституц≥й. ≤нш≥ економ≥сти стверджують,
що характер економ≥чноњ системи зумовлений продуктивними силами та виробничими
в≥дносинами сусп≥льства, а ц≥нност≥ й пол≥тичне правл≥нн¤ ¤к елементи надбудови Ї
пох≥дними в≥д економ≥чноњ системи, або базису.
ѕроте хоч би ¤к тлумачити причини, що визначають
характер економ≥чноњ системи, очевидно те, що вона ірунтуЇтьс¤ на одн≥й ≥з двох форм
виробництва Ч натуральн≥й або товарн≥й. “ому природно розр≥зн¤ти натуральн≥ й товарн≥
економ≥чн≥ системи.
«алежно в≥д р≥вн¤ особистоњ свободи труд≥вника ≥снували р≥зн≥ системи натуральноњ
економ≥ки: рабовласницька, кр≥посницька, патр≥архальна сел¤нська с≥м '¤ тощо. ”с≥
вони малоефективн≥, бо в≥дсутн≥й розпод≥л прац≥ м≥ж господарськими одиниц¤ми.
Ќа основ≥ товарноњ форми виробництва можуть
складатис¤ ринков≥ та командн≥ економ≥чн≥ системи. –инкова економ≥ка ірунтуЇтьс¤
на приватн≥й власност≥ та ц≥новому механ≥зм≥ розв'¤занн¤ основних проблем орган≥зац≥њ
економ≥ки. ≤ншими важливими принципами тут Ї свобода п≥дприЇмництва й вибору; особиста
за≥нтересован≥сть ¤к головний мотив економ≥чноњ повед≥нки; конкуренц≥¤ та обмежена
роль ур¤ду в господарському житт≥.
омандною економ≥кою називають товарну форму
виробництва, основою ¤коњ Ї державна власн≥сть на матер≥альн≥ ресурси й продукти,
а вс≥ питанн¤, пов '¤зан≥ з виробництвом, розпод≥лом та споживанн¤м продукц≥њ,
вир≥шують державн≥ планов≥ органи. ÷ю економ≥чну модель часто ще називають
директивно-плановою або адм≥н≥стративно-командною.
ћакроеконом≥ка досл≥джуЇ ринкову систему.
ƒл¤ кожноњ крањни характерна сво¤, нац≥ональна модель ринковоњ економ≥ки, бо
крањни в≥др≥зн¤ютьс¤ способами зд≥йсненн¤ пол≥тичноњ влади, р≥внем економ≥чного
розвитку, соц≥альними умовами, особливост¤ми ментал≥тету нац≥њ тощо. ≈коном≥сти
вид≥л¤ють три найтипов≥ш≥ системи ринковоњ економ≥ки.
ќснову американськоњ модел≥ становить система
вс≥л¤кого заохоченн¤ п≥дприЇмництва, дос¤гненн¤ особистого усп≥ху, збагаченн¤
найактивн≥шоњ частини населенн¤. √рупам населенн¤ з низькими доходами забезпечуЇтьс¤
прийн¤тний р≥вень житт¤ за рахунок часткових п≥льг ≥ допомоги. «авданн¤ соц≥альноњ
р≥вност≥ тут узагал≥ не ставитьс¤. ƒержавне втручанн¤ в економ≥ку Ї неглибоким ≥ охоплюЇ
питанн¤ визначенн¤ "правил гри" на ринку, п≥дтриманн¤ стаб≥льноњ кон'юнктури й економ≥чноњ
р≥вноваги, перерозпод≥лу доход≥в через податковий механ≥зм тощо.
јмериканська модель ринковоњ економ≥ки високоефективна за умови, коли населенн¤ зростаЇ
пов≥льно, що даЇ змогу поступово нагромаджувати кап≥тал, нарощувати промислове виробництво,
п≥двищувати продуктивн≥сть прац≥ у промисловост≥, а через запровадженн¤ нових
технолог≥й Ч ≥ в с≥льському господарств≥; до того ж населенн¤ може м≥грувати ≥з
с≥льського господарства у промислов≥сть.
японська модель характеризуЇтьс¤ значним втручанн¤м
держави у господарське житт¤, спр¤мованим на створенн¤ такого макросередовища, в ¤кому
прогресивн≥ галуз≥ зростають найшвидше. –озвиток економ≥ки п≥дпор¤дкований загальним
нац≥ональним завданн¤м. –озв'¤занн¤м соц≥альних завдань здеб≥льшого займаютьс¤
корпорац≥њ. ÷≥й модел≥ притаманне певне в≥дставанн¤ темп≥в зростанн¤ зарплати
пор≥вн¤но з≥ зростанн¤м продуктивност≥ прац≥. «а рахунок цього дос¤гаютьс¤ зниженн¤
витрат виробництва й п≥двищенн¤ конкурентоспроможност≥ продукц≥њ на св≥тових ринках.
«начних перешкод, що стримують майнове розшаруванн¤ населенн¤, немаЇ, але розрив у
р≥вн¤х доход≥в м≥ж 10% найбагатшого населенн¤ ≥ 10% найб≥дн≥шого ≥стотно менший,
н≥ж в ≥нших крањнах. “ака модель ринковоњ економ≥ки може скластис¤ лише за вин¤тково
високого розвитку нац≥ональноњ св≥домост≥, пр≥оритету ≥нтерес≥в нац≥њ над ≥нтересами
конкретноњ людини, готовност≥ населенн¤ йти на певн≥ матер≥альн≥ жертви задл¤
процв≥танн¤ крањни. ” ц≥й модел≥ законодавча й виконавча влади ч≥тко не розмежован≥,
не протисто¤ть одна одн≥й, а отже, законодавство й управл≥нн¤ краще узгоджен≥.
—хема консультац≥й р≥зних сил, зокрема узгодженн¤ ≥нтерес≥в ур¤ду, б≥знесу й
прац≥, добре в≥дпрацьована, ≥ њњ суворо дотримуютьс¤. ” крањн≥ ≥снуЇ компетентна,
в≥ддана нац≥ональн≥й справ≥ ел≥та.
Ўведська модель Ї своЇр≥дним поЇднанн¤м ринковоњ
економ≥ки та соц≥ал≥стичноњ ≥деолог≥њ. њњ часто називають розпод≥льним соц≥ал≥змом.
ќсновний принцип ц≥Їњ модел≥ пол¤гаЇ в розмежуванн≥ двох економ≥чних функц≥й: створенн¤
багатства ≥ його розпод≥лу. ѕерша функц≥¤ реал≥зуЇтьс¤ в конкурентн≥й ринков≥й економ≥ц≥
приватним сектором, другу виконуЇ ур¤д, ¤кий намагаЇтьс¤ усунути на¤вн≥, на його погл¤д,
несправедливост≥ через перерозпод≥л доход≥в. ” Ўвец≥њ одержавлено лише 5% засоб≥в
виробництва, але частка державних видатк≥в у 90-х роках становила майже 50% валового
внутр≥шнього продукту. ѕри цьому б≥льше половини цих видатк≥в скеровуЇтьс¤ на
соц≥альн≥ потреби Ч забезпеченн¤ доступност≥ осв≥ти, охорону здоров'¤, щедре
страхуванн¤ на випадок безроб≥тт¤ та пенс≥њ у старост≥. «розум≥ло, що це можливе
лише в умовах високих ставок оподаткуванн¤. “ому занепокоЇнн¤ шведськоњ громадськост≥
викликають висок≥ податки ≥ гром≥здкий бюрократичний апарат, що зб≥льшуЇ накладн≥
витрати та знижуЇ конкурентоспроможн≥сть на св≥тових ринках.
” крањнах, ¤к≥ рухаютьс¤ в≥д командноњ до ринковоњ
економ≥ки, на¤вна перех≥дна економ≥ка, в ¤к≥й поЇднуютьс¤ ознаки ринковоњ та командноњ
економ≥к. ¬≥тчизн¤на модель перех≥дноњ економ≥ки, ¤ка складалась упродовж 90-х рок≥в,
передовс≥м характеризуЇтьс¤ сильною регул¤тивною роллю держави. Ќав≥ть п≥сл¤ приватизац≥њ
значноњ частки власност≥ держава ще волод≥Ї потужним сектором в економ≥ц≥. ѕитома вага
др≥бного й середнього п≥дприЇмництва залишаЇтьс¤ пор≥вн¤но незначною. ƒос≥
збер≥гаЇтьс¤ т≥сний зв'¤зок пол≥тичноњ влади й власност≥.
‘орми приватноњ власност≥, ¤к≥ складаютьс¤ в ”крањн≥,
пом≥тно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д тих, ¤к≥ ≥снують у розвинут≥й ринков≥й економ≥ц≥ ќсновна
частина приватизованих, тобто формально приватних, п≥дприЇмств перебуваЇ п≥д контролем
держави ≥ трудових колектив≥в, що означаЇ в≥дсутн≥сть ефективного приватного власника.
„имала частина населенн¤ схильна до державного патернал≥зму - переб≥льшенн¤ рол≥ держави
у перерозпод≥л≥ доход≥в. Ѕагато хто надихаЇтьс¤ споминами про неринков≥ форми привласненн¤
Ч без платн≥ вищу осв≥ту, медичне обслуговуванн¤, низьку плату за житлово-комунальн≥
послуги ≥ т. д. ”се це стримуЇ розвиток ринкових в≥дносин ≥ неспри¤тливо впливаЇ на
формуванн¤ ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥.
¬исокий р≥вень крим≥нал≥зац≥њ економ≥чного житт¤, зумовлений конфл≥ктами в ход≥
перерозпод≥лу власност≥ й зростанн¤м корупц≥њ також спотворюЇ в≥тчизн¤ну модель ринковоњ
економ≥ки.
ќднак нав≥ть така перех≥дна економ≥ка Ї кроком уперед пор≥вн¤но з командною. ” 2000 р.
”крањна ≥стотно наблизилас¤ до макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ. ќбс¤г нац≥онального
виробництва почав зростати. ÷е даЇ п≥дстави дл¤ спод≥вань, що з переб≥гом часу в ”крањн≥
сформуЇтьс¤ зр≥ла модель ринковоњ економ≥ки.
| |
|
|
|
