Ќазад
¬иб≥р заощадником активу та види заощаджень
ƒомогосподарства заощаджують у тому або ≥ншому вид≥ актив≥в. јктиви Ч
це будь-¤ка власн≥сть домогосподарства. ќсновними видами актив≥в Ї ф≥нансов≥ (гот≥вка, грош≥ на рахунках у банках,
акц≥њ, обл≥гац≥њ); нерухоме майно (земл¤, л≥си, житлов≥ будинки); твори мистецтва; коштовност≥; с≥льськогосподарський
реманент; виробнич≥ буд≥вл≥, устаткуванн¤ в обробн≥й промисловост≥ ≥ т. д. «аощадженн¤ перем≥шують нагромаджений дох≥д
≥з поточного пер≥оду в майбутн≥й.
¬иб≥р особою того або ≥ншого активу визначаЇтьс¤ багатьма чинниками. ќсновн≥
серед них так≥: л≥кв≥дн≥сть активу; оч≥куваний дох≥д на актив; ступ≥нь невизначеност≥ та ризику, пов '¤заних з
активом та доходом на нього; величина заощадженн¤.
Ћ≥кв≥дн≥сть активу Ч це його здатн≥сть швидко ≥ без втрат вартост≥ перетворюватис¤ на гот≥вку. –≥зним активам
притаманний неоднаковий р≥вень л≥кв≥дност≥. Ќаприклад, гот≥вка маЇ абсолютну л≥кв≥дн≥сть житлов≥ будинки не Ї
високол≥кв≥дним активом, а державн≥ ц≥нн≥ папери в б≥льшост≥ крањн Ч високол≥кв≥дний актив. «агалом простежуЇтьс¤
така законом≥рн≥сть: що вища л≥кв≥дн≥сть активу щодо альтернативних актив≥в, то цей актив Ї бажан≥шим (за ≥нших р≥вних умов)
дл¤ заощадник≥в.
ќдн≥ з актив≥в, наприклад ц≥нн≥ папери, принос¤ть дох≥д њхн≥м власникам, а ≥нш≥
(коштовност≥, гот≥вка) Ч не принос¤ть. ” ринков≥й економ≥ц≥ зб≥льшенн¤ оч≥куваного доходу на актив пор≥вн¤но з
альтернативними активами за ≥нших р≥вних умов зб≥льшуЇ попит заощадник≥в на цей актив.
—туп≥нь ризику та невизначеност≥, пов'¤заних з активом ≥ доходом на нього, також впливаЇ на виб≥р заощадник≥в.
Ѕ≥льш≥сть людей не любл¤ть ризикувати ≥ в≥ддають перевагу над≥йн≥шим активам. якщо ступ≥нь ризику, пов'¤заного
з активом, зростаЇ, то попит заощадник≥в на цей актив зменшуЇтьс¤.
Ќа виб≥р заощадником активу впливаЇ також величина заощадженн¤. ¬ особи з невеликими заощадженн¤ми значно менша
можлив≥сть вибору актив≥в, н≥ж в особи з великою сумою заощаджень.
” кожн≥й крањн≥ ≥снуЇ сво¤ ≥Їрарх≥¤ актив≥в. «≥ зб≥льшенн¤м майна
попит на одн≥ активи зростаЇ швидше, н≥ж на ≥нш≥. ќтже, зм≥на попиту заощадника на р≥зн≥ активи пов'¤зана
з р≥зною його реакц≥Їю на зм≥ни у майн≥. —туп≥нь цього реагуванн¤ визначають за допомогою такого показника,
¤к еластичн≥сть попиту на активи за майном. ÷ей показник вим≥рюЇ, ¤к зм≥нитьс¤ величина попиту на актив у
в≥дпов≥дь на зм≥ну майна на один в≥дсоток:
якщо, наприклад, з≥ зростанн¤м майна на 100% величина попиту на гот≥вку
зб≥льшуЇтьс¤ лише на 50%, то еластичн≥сть попиту на гот≥вку за майном становить 1/2. якщо майно зб≥льшилос¤ на
100%, а попит на певний вид акц≥й зб≥льшуЇтьс¤ на 200%, то майнова еластичн≥сть попиту на цей актив дор≥внюЇ 2.
”с≥ активи под≥л¤ютьс¤ на дв≥ групи: активи вищоњ ц≥нност≥ та активи нижчоњ ц≥нност≥. якщо еластичн≥сть попиту
на актив б≥льша за одиницю, тобто попит на актив зростаЇ швидше, н≥ж майно, то це актив вищоњ ц≥нност≥ (наприклад,
у багатьох крањнах це звичайн≥ акц≥њ). якщо еластичн≥сть попиту на актив менша за одиницю, тобто попит на певний
актив зростаЇ пов≥льн≥ше, н≥ж майно заощадника, то це актив нижчоњ ц≥нност≥ (наприклад гот≥вка).
” перех≥дн≥й економ≥ц≥ нашоњ крањни ще не склалас¤ сво¤ ≥Їрарх≥¤ актин≥й,
¤ка ірунтувалас¤ б на ≥сторичних традиц≥¤х народу, його ментал≥тет≥ та враховувала економ≥чн≥ виголи в≥д того
або ≥ншого активу. ¬≥тчизн¤н≥ р¤дов≥ заошадники нер≥дко нагромаджують ≥ноземну валюту. ѕроте гот≥вка Ї активом
нижчоњ ц≥нност≥, бо њњ можливост≥ щодо перенесенн¤ вартост≥ з поточного моменту в майбутнЇ обмежен≥. ўор≥чно
варт≥сть гот≥вки зменшуЇтьс¤ на р≥вень ≥нфл¤ц≥њ. ƒо того ж р¤дов≥ заошадники здеб≥льшого не диверсиф≥кують,
тобто не ур≥зноман≥тнюють, види актив≥в, ¤кими волод≥ють.
“еор≥¤ попиту на активи (теор≥¤ "вибору портфел¤") стверджуЇ, що волод≥нн¤
багатьма активами, що називають диверсиф≥кац≥Їю, зменшуЇ загальний ризик заощадника. ƒиверсиф≥кац≥¤ виг≥дна,
бо вона зменшуЇ ризик утрат доти, доки ц≥ни на р≥зн≥ активи не зм≥нюютьс¤ абсолютно узгоджено.
≈коном≥сти прид≥л¤ють багато уваги р≥внев≥ заощаджень, оск≥льки заощадженн¤ Ї Їдиним джерелом ≥нвестиц≥й, в≥д ¤ких
залежить економ≥чний розвиток крањни. ќсновним заошадником в економ≥ц≥ Ї домогосподарства, ¤к≥ заощаджують певний
в≥дсоток використовуваного доходу. «аощадженн¤ домогосподарств називають особистими заощадженн¤ми.
¬≥дношенн¤ особистих заощаджень домогосподарств до валового внутр≥шнього
продукту називають р≥внем особистих заощаджень. ÷ей р≥вень неоднаковий нав≥ть у розвинутих крањнах св≥ту. якщо,
наприклад, цей показник у —Ўј у 90-х роках становив менше 5 %, то в ≤тал≥њ Ч 18 %, а в япон≥њ Ч 14 %. ” б≥льшост≥
крањн, що розвиваютьс¤, р≥вень особистих заощаджень дуже низький, що зумовлено невеликим використовуваним доходом.
ќкр≥м домогосподарств, заощаджують також д≥лов≥ п≥дприЇмства. ƒо заощаджень п≥дприЇмств належать нерозпод≥лений прибуток
та амортизац≥¤. ќсобист≥ заощадженн¤ разом ≥з заощадженн¤ми п≥дприЇмств називають валовими приватними заощадженн¤ми.
якщо ≥з цих заощаджень вирахувати амортизац≥ю, то отримаЇмо такий показник, ¤к чист≥ приватн≥ заощадженн¤. ¬≥дношенн¤
валових (чистих) приватних заощаджень до ¬¬ѕ називають р≥внем валових (чистих) приватних заощаджень.
«аошадником також Ї держава. якщо державн≥ надходженн¤ перевищують державн≥
видатки, то ур¤д зводить бюджет ≥з проф≥цитом, ≥ державн≥ заощадженн¤ Ї додатними. ≤ навпаки, ¤кщо державний
бюджет деф≥цитний, то державн≥ заощадженн¤ в≥д'Їмн≥. —уму валових приватних ≥ державних заощаджень називають валовими
нац≥ональними заощадженн¤ми. ¬ирахувавши ≥з них амортизац≥ю, отримуЇмо чист≥ нац≥ональн≥ заощадженн¤. «розум≥ло, що
в≥д'Їмн≥ держанн≥ заощадженн¤ зменшують нац≥ональн≥ заощадженн¤. ¬≥дношенн¤ валових (чистих) нац≥ональних заощаджень
до ¬¬ѕ називають р≥внем валових (чистих) нац≥ональних заощаджень. ” таких крањнах, ¤к япон≥¤. ѕ≥вденна оре¤, —≥нгапур,
р≥вень валових нац≥ональних заощаджень перевищуЇ «ќ %.
≤ нарешт≥, заощадником у певн≥й крањн≥ Ї також ≥ноземц≥, ¤кщо нагромаджен≥ ними кошти надход¤ть у цю крањну у вигл¤д≥
≥нвестиц≥й.
ќтже, в нац≥ональн≥й економ≥ц≥ Ї чотири заощадники Ч домогосподарства,
д≥лов≥ п≥дприЇмства, держава та ≥ноземц≥. «аощадженн¤ ус≥х економ≥чних суб'Їкт≥в акумулюютьс¤ за допомогою,
по-перше, ф≥нансових ринк≥в (ринку акц≥й та ринку обл≥гац≥њ!) та, по-друге, д≥¤льност≥ ф≥нансових посередник≥в,
передовс≥м комерц≥йних банк≥в. Ќа ф≥нансових ринках заощадники, купуючи п≥нн≥ папери, пр¤мо взаЇмод≥ють з
позичальниками-≥нвесторами, ¤к≥ ем≥тували ц≥ папери. ‘≥нансов≥ посередники акумулюють тимчасово в≥льн≥ кошти
≥ надають њх ≥нвесторам у позику дл¤ зд≥йсненн¤ кап≥таловкладень.
—истема переходу кошт≥в в≥д заощадник≥в до позичальник≥в-≥нвестор≥в у р≥зних крањнах неоднакова. ” —Ўј ≥ анал≥
наданн¤ ф≥нансовими посередниками позичок удв≥ч≥ важлив≥ше дл¤ ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥й, ан≥ж ринки ц≥нних папер≥в.
Ќ≥меччина ≥ япон≥¤ це крањни, де найменше використовуютьс¤ ринки ц≥нних папер≥в. ” цих крањнах ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥й
через ф≥нансових посередник≥в майже в дес¤ть раз≥в перевищуЇ обс¤г ф≥нансуванн¤ через ринки ц≥нних папер≥в.
ѕереваги ф≥нансових посередник≥в над ринками ц≥нних папер≥в очевидн≥, але в≥дносна важлив≥сть ринк≥в акц≥й та обл≥гац≥й
у р≥зних крањнах неоднакова. ” —Ўј ринок обл≥гац≥й Ї дуже важливим джерелом ф≥нансуванн¤ ф≥рм. ” середньому сума нового
ф≥нансуванн¤, моб≥л≥зованого через обл≥гац≥њ, у дес¤ть раз≥в б≥льша в≥д суми, моб≥л≥зованоњ через акц≥њ. « ≥ншого боку,
так≥ крањни, ¤к ≤тал≥¤ та ‘ранц≥¤, дл¤ моб≥л≥зац≥њ кап≥талу б≥льше застосовують ринки акц≥й. ƒо проблеми ≥нвестиц≥й
звернемось у третьому п≥дрозд≥л≥ ц≥Їњ теми, а в другому з'¤суЇмо основн≥ модел≥ повед≥нки споживача, ¤к≥ розвинут≥ в
макроеконом≥ц≥.
| |
|
|
|
