Назад
Валовий внутрішній продукт
Виробництво здійснюється для задоволення потреб людей. У кожній країні за
деякий проміжок часу (наприклад за рік) створюється певна кількість різних
товарів та послуг. Як виміряти сумарний обсяг продукції, яка вироблена у вітчизняній
економіці? Для цього обчислюють валовий внутрішній продукт.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює
ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у даній країні протягом
певного періоду часу, - як правило, року. Валовий внутрішній продукт, обчислений у
поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно
віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін.
Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі
виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг
ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін.
Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих
товарів та послуг. Тому макроекономіка досліджує динаміку фізичного обсягу ВВП,
тобто зміни в кількості виготовленої вітчизняною економікою продукції. З цією
метою обчислюють реальний ВВП.
Валовий внутрішній продукт, обчислений у
постійних цінах, називається реальним ВВП. Саме цей показник дає змогу судити про
зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни.
Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди його зростання чергуються з
періодами скорочення. Економісти називають короткострокові коливання обсягу
виробництва діловим, або економічним, циклом. Діловий цикл охоплює дві головні фази
— піднесення і спад — та два поворотні пункти циклу — вершину і дно. У фазі спаду
реальний ВВП скорочується, зростають масштаби безробіття, знижуються доходи населення.
Під час піднесення реальний ВВП збільшується, чисельність безробітних зменшується.
Найвищу точку піднесення називають вершиною, а найнижчу точку спаду — дном.
Тривалість ділового циклу різна — від двох до 10 і більше років.
Коливання реального ВВП простежується здебільшого
лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді більшість країн світу
демонструють стале збільшення реального ВВП і підвищення рівня життя людей, що в
макроекономіці називають економічним зростанням.
Для визначення тенденції економічного зростання використовують показник природного
ВВП. Для розуміння суті цього показника до уваги треба взяти взаємозв'язок між інфляцією
та безробіттям, який існує в ринковій економіці в короткостроковому періоді. Зі
збільшенням зайнятості ВВП зростає, але водночас прискорено починають зростати й
ціни; у фазі спаду масштаби безробіття зростають, але темпи зростання цін уповільнюються.
Між високим і низьким рівнями безробіття є такий його рівень, який називають природною
нормою безробіття. За природної норми безробіття темп інфляції залишається практично
сталим. Валовий внутрішній продукт, що відповідає природній нормі безробіття,
називають природним ВВП.
Упродовж ділового циклу фактичний ВВП
відхиляється від природного. У роки спаду фактичний ВВП менший за природний,
а в роки піднесення може перевищувати його. Різницю міме природним і фактичним
ВВП називають ВВП-розривом. Цей розрив може бути зі знаком плюс, зі знаком мінус
або дорівнювати нулю. ВВП-розрив зі знаком плюс означає, що економіка перебуває
у фазі спаду, недовиробляючи потрібні суспільству товари і послуги.
Протилежна ситуація простежується, коли ВВП-розрив має знак мінус. Це означає,
що економіка виходить за межі природного ВВП і ціни починають прискорено зростати.
Природний ВВП не можна ототожнювати з межею виробничих можливостей економіки.
Остання здатна виробляти обсяг товарів і послуг, більший за величину природного
ВВП. Крім того, наявність значного ВВП-розриву зі знаком плюс не означає, що
економічна політика уряду була неправильною. Інколи уряд свідомо створює та¬кий
розрив, аби уповільнити темпи зростання цін. У нашій економіці природна норма
безробіття ще не склалася. Тому обчислити природний ВВП і ВВП-розрив для економіки
України поки що неможливо. Щодо економіки, наприклад, США, то більшість американських
економістів уважають, що нині природна норма безробіття тут становить 5—5,5%.
| |
|
|
|
Economics