Ќазад
ћетоди управл≥нн¤ ф≥нансами
¬плив на ф≥нансов≥ в≥дносини зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою спец≥альних метод≥в:
ф≥нансового прогнозуванн¤
ф≥нансового плануванн¤;
ф≥нансового регулюванн¤
ф≥нансового контролю.
ќсновне м≥сце в управл≥нн≥ ф≥нансами займаЇ прогнозуванн¤.
‘≥нансове прогнозуванн¤ - це передбаченн¤ ймов≥рного ф≥нансового стану держави, галуз≥, п≥дприЇмства, обірунтуванн¤ показник≥в ф≥нансових план≥в. ѕрогнози можуть бути середньостроковими (5-10 рок≥в) ≥ довгостроковими (б≥льше 10 рок≥в). ‘≥нансове прогнозуванн¤ передуЇ стад≥њ складанн¤ ф≥нансових план≥в, розробл¤Ї концепц≥ю ф≥нансовоњ пол≥тики на певний пер≥од. ћета ф≥нансового прогнозуванн¤ - Ї визначенн¤ реально можливого обс¤гу ф≥нансових ресурс≥в, джерел њх формуванн¤, напр¤мки њх використанн¤ на пер≥од, що прогнозуЇтьс¤. ‘≥нансов≥ прогнози дозвол¤ють органам ф≥нансовоњ системи нам≥тити р≥зн≥ вар≥анти розвитку та удосконаленн¤ системи ф≥нанс≥в, форми та методи реал≥зац≥њ ф≥нансовоњ пол≥тики.
‘≥нансове прогнозуванн¤ передбачаЇ застосуванн¤ р≥зних метод≥в, основними з ¤ких Ї:
асоц≥ац≥й ≥ аналог≥й;
побудова економетричних моделей, що описують динам≥ку показник≥в ф≥нансових план≥в в залежност≥ в≥д фактор≥в, що визначають ≥ впливають на економ≥чн≥ процеси;
корел¤ц≥йно-регресивний анал≥з;
метод безпосередньоњ експертноњ оц≥нки;
ѕри цьому використовуЇтьс¤ системний п≥дх≥д, ¤кий залучаЇ наступн≥ елементи д≥алектичноњ лог≥ки:
об'Їктивн≥сть ≥ повноту розгл¤ду напр¤мк≥в розвитку ≥ показник≥в;
анал≥з економ≥чних процес≥в у динам≥ц≥ та розвитку;
вивченн¤ ¤вищ у взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмозалежност≥;
≥сторичний п≥дх≥д.
—творенн¤ в≥дпов≥дного ф≥нансового прогнозу - завданн¤ нелегке, бо коливанн¤ ф≥нансових ринк≥в ≥ швидк≥ зм≥ни у ф≥нансових в≥дносинах не лише робл¤ть прогнозуванн¤ складн≥шим, а й важлив≥шим. ‘≥нансов≥ прогнози не можуть бути виконан≥ з великою точн≥стю, тому що може в≥дбутис¤ багато под≥й, ¤к≥ спричин¤ть нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж д≥йсн≥стю ≥ прогнозом.
ѕроцес ф≥нансового прогнозуванн¤ зосереджуЇтьс¤ на наступних
аспектах:
ресурси;
економ≥чна та ф≥нансова ситуац≥¤;
ф≥нансова пол≥тика.
–озрахунок прогнозних показник≥в та визначенн¤ р≥вн¤ ф≥нансового становища в майбутньому зд≥йснюЇтьс¤ в дек≥лька етап≥в:
I. —кладенн¤ анал≥тичного балансу
II. ¬ид≥ленн¤ впливових фактор≥в
III. ¬их≥д на розрахунков≥ величини фактор≥в
Ќа першому етап≥ на п≥дстав≥ анал≥зу показник≥в попередн≥х пер≥од≥в складаЇтьс¤ анал≥тичний баланс ≥ визначаютьс¤ вх≥дн≥ дан≥ дл¤ розрахунку необх≥дних показник≥в, ранжированих залежно в≥д ступен¤ њх вагомост≥.
ƒругий етап пол¤гаЇ у вид≥ленн≥ фактор≥в, ¤к≥ мають - першочерговий вплив на в≥д≥бран≥ показники, визначаютьс¤ допустим≥ меж≥ впливу цих фактор≥в.
“рет≥й етап - вивчаютьс¤ можливост≥ виходу на розрахунков≥
величини фактор≥в.
Ќа цих розрахунках базуютьс¤ висновки про ф≥нансовий стан (ф≥нансов≥ в≥дносини), нам≥чаЇтьс¤ стратег≥¤ д≥й та складаЇтьс¤ ф≥нансовий план.
¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ плануванн¤ представл¤ють ¤к д≥¤льн≥сть з прийн¤тт¤ р≥шень, ¤к≥ ор≥Їнтован≥ на майбутнЇ
—тосовно ф≥нансового плануванн¤ - це д≥¤льн≥сть по збалансуванню ≥ пропорц≥йност≥ ф≥нансових ресурс≥в.
ѕри цьому "збалансуванн¤" означаЇ оптимальне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ф≥нансовими ресурсами, джерелами њх формуванн¤ та обс¤гами використанн¤.
ѕропорц≥йн≥сть - рац≥ональне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж розм≥ром доходу до сплати податку ≥ п≥сл¤ сплати податку по рег≥онах, галуз¤х, п≥дприЇмствах.
‘≥нансове плануванн¤ представл¤Ї собою складову народногосподарського плануванн¤, в його основ≥ лежать показники соц≥ально-економ≥чного розвитку. ‘≥нансове плануванн¤ направлено на координац≥ю д≥¤льност≥ вс≥х орган≥в ф≥нансовоњ системи. ¬≥дносна в≥докремлен≥сть ланок ф≥нансовоњ системи визначаЇ необх≥дн≥сть розробки системи ф≥нансових план≥в. —истема ф≥нансових план≥в в≥дображаЇ:
особливост≥ форм ≥ метод≥в утворенн¤ ≥ використанн¤ грошових фонд≥в;
галузевий ≥ територ≥альний перерозпод≥л ф≥нансових ресурс≥в;
розпод≥л ф≥нансових ресурс≥в за сферами ф≥нансових в≥дносин;
розпод≥л ф≥нансових ресурс≥в на р≥вн≥ п≥дприЇмства.
√оловним об'Їктом ф≥нансового плануванн¤ Ї ф≥нансов≥ в≥дносини ≥ ф≥нансов≥ ресурси, ¤к≥ знаход¤ть своЇ к≥льк≥сне в≥дображенн¤ в план≥. –ух кошт≥в конкретного грошового фонду виражаЇтьс¤ ≥ закр≥плюЇтьс¤ у в≥дпов≥дних ф≥нансових планах. ÷ентральне м≥сце в систем≥ ф≥нансових план≥в належить бюджетному плану, в ¤кому в≥дображаЇтьс¤ рух бюджетного фонду, форми та методи його утворенн¤ ≥ використанн¤, структура доход≥в ≥ видатк≥в.
ѕринцип повноти означаЇ, що розроблен≥ плани (бюджети) та показники повинн≥ охоплювати вс≥ сфери та види д≥¤льност≥. –еал≥зуЇтьс¤ у зведеному бюджет≥. ќкр≥м того, залежно в≥д пер≥оду, ¤кий охоплюЇтьс¤ плануванн¤м, вид≥л¤ють:
стратег≥чн≥ (дек≥лька рок≥в) плани;
тактичн≥ (квартал-р≥к) плани;
оперативн≥ (до одного м≥с¤ц¤) плани.
ќперативн≥ плани розробл¤ютьс¤ стосовно конкретних функц≥й; тактичн≥ - у в≥дпов≥дност≥ до поставлених задач; стратег≥чн≥ - у в≥дпов≥дност≥ до поставленоњ мети.
ѕринцип обгрунтованост≥ пол¤гаЇ в необх≥дност≥ ор≥Їнтац≥њ на ≥снуючий ф≥нансово-економ≥чний стан, на соц≥ально-економ≥чн≥ задач≥ й потреби ринку.
ѕринцип реальност≥ грунтуЇтьс¤ на урахуванн≥ вс≥х л≥м≥т≥в ф≥нансових ресурс≥в, на основ≥ рац≥ональних норм ≥ норматив≥в, на використанн≥ прогресивних метод≥в њх розробки.
ѕринцип ≥нтегрованост≥ зумовлюЇтьс¤ необх≥дн≥стю т≥сного взаЇмозв'¤зку м≥ж р≥зними видами план≥в (бюджет≥в) ≥з тим, щоб виконанн¤ план≥в нижчого р≥вн¤ найб≥льшою м≥рою спри¤ло виконанню план≥в вищого р≥вн¤. –еал≥зац≥¤ цього принципу забезпечуЇтьс¤ тим, що кожний наступний план розробл¤Їтьс¤ виход¤чи ≥з завдань попереднього плану. “ак, тактичн≥ плани (бюджети) розробл¤ютьс¤ на баз≥ стратег≥чних, оперативн≥ - на баз≥ тактичних ≥ Ї њх продовженн¤м ≥ детал≥зац≥Їю. ƒаний принцип передбачаЇ взаЇмозв'¤зок зведеного ≥ функц≥ональних план≥в.
ѕринцип гнучкост≥ вимагаЇ, щоб розроблена система план≥в мала можлив≥сть корегуванн¤ при зм≥н≥ ф≥нансово-економ≥чних умов у сусп≥льств≥. Ќеобх≥дн≥сть реал≥зац≥њ цього принципу зумовлена пост≥йними активними зм≥нами зовн≥шнього середовища та потребою. своЇчасноњ адаптац≥њ план≥в до них. ќсобливо важлива така адаптац≥¤ в умовах трансформац≥њ економ≥ки. ¬ ”крањн≥ одним ≥з най¤скрав≥ших про¤в≥в цього Ї нестаб≥льн≥сть нормативно-законодавчоњ бази, на¤вн≥сть ≥нфл¤ц≥њ, розбудова податковоњ, бюджетноњ, ф≥нансовоњ системи. ƒл¤ забезпеченн¤ реал≥зац≥њ принципу гнучкост≥ необх≥дно використовувати систему зм≥нного плануванн¤, створенн¤ резерв≥в, перегл¤д план≥в з урахуванн¤м зм≥н зовн≥шнього середовища.
ѕринцип економ≥чност≥ пол¤гаЇ в тому, що витрати на плануванн¤ (бюджетуванн¤) повинн≥ рац≥онально сп≥вв≥дноситис¤ з отриманими результатами. ¬иконанн¤ цього принципу важливе, ¤кщо врахувати, що плануванн¤ - це досить складний процес, ¤кий потребуЇ додаткових витрат часу, ресурс≥в тощо. –еал≥зац≥¤ даного принципу забезпечуЇтьс¤ розробкою рац≥ональних форм план≥в, виключенн¤м дублюючоњ та не релевантноњ ≥нформац≥њ, ефективноњ орган≥зац≥њ всього процесу.
—учасним методом ф≥нансового плануванн¤ Ї ф≥нансове програмуванн¤, ¤ке використовуЇ програмно-ц≥льовий п≥дх≥д. ¬ основу цього методу покладено ч≥тке формулюванн¤ мети й задач ≥ визначенн¤ засоб≥в њх дос¤гненн¤ та вир≥шенн¤.
Ќа р≥вн≥ держави ф≥нансове програмуванн¤ передбачаЇ:
встановленн¤ пр≥оритет≥в державних видатк≥в за напр¤мками;
п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ державних кошт≥в;
припиненн¤ ф≥нансуванн¤ у в≥дпов≥дност≥ з вибором альтернативного вар≥анта.
¬иб≥р вар≥анта програми залежить, перш за все, в≥д ресурсних фактор≥в. ѕри цьому враховуютьс¤ не т≥льки масштаби, значенн¤ та складн≥сть дос¤гненн¤ мети, але й обс¤г ресурс≥в, ¤к≥ Ї, оч≥куваний сумарний ефект, потенц≥йн≥ втрати в≥д недос¤гненн¤ мети.
‘≥нансове програмуванн¤ використовуЇтьс¤ в розвинутих крањнах з 60-х рок≥в. —уть його пол¤гаЇ в складанн≥ "плаваючих" план≥в видатк≥в на п'¤ть рок≥в. ожний р≥к план п≥дл¤гаЇ коригуванню на основ≥ оч≥куваного виконанн¤ показник≥в плану поточного року, ѕоказники при цьому пересуваютьс¤ за п'¤тир≥чною шкалою на р≥к вперед.
ѕланов≥ показники першого майбутнього року Ї директивними, а наступн≥ чотири роки - ор≥Їнтовними.
—ьогодн≥ в ”крањн≥ використовуютьс¤ ц≥льов≥ комплексн≥ програми, що представл¤ють собою систему науково-досл≥дних, орган≥зац≥йно-господарських та ≥нших заход≥в, ¤к≥ направлен≥ на дос¤гненн¤ поставленоњ мети збалансуванн¤ по ресурсах та виконавц¤х.
¬ сучасних умовах р≥зноман≥тн≥ ф≥нансов≥ в≥дносини перебувають п≥д впливом досить складного механ≥зму державних та ринкових регул¤тор≥в пр¤моњ та зворотноњ д≥њ. ” високо розвинутих крањнах такий регулюючий механ≥зм об'ЇднуЇ ринкову кон'юнктуру ≥ регулююч≥ функц≥њ держави через банк≥вську, монетарну, кредитну, бюджетну, страхову, митну, податкову, антимонопольну пол≥тики тощо. “обто держава вз¤ла на себе найважлив≥ш≥ функц≥њ управл≥нн¤ соц≥ально-економ≥чними процесами за допомогою регулюванн¤.
—уб'Їктами ф≥нансового регулюванн¤ виступають державн≥ структури, а об'Їктами Ч доходи ≥ видатки учасник≥в сусп≥льноњ системи.
¬раховуючи р≥зн≥ р≥вн≥ управл≥нн¤ ф≥нансами (держава, п≥дприЇмство, ринок) система ф≥нансового регулюванн¤ складаЇтьс¤ з наступних п≥дсистем
ѕ≥дсистема державного регулюванн¤
ѕ≥дсистема саморегулюванн¤
ѕ≥дсистема ринкового регулюванн¤
ƒержавне регулюванн¤ в сфер≥ ф≥нанс≥в зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою ц≥лого р¤ду метод≥в, ¤к≥ залежать в≥д застосуванн¤ засоб≥в впливу. ј саме: правових, адм≥н≥стративних, ф≥нансових.
‘≥нансов≥ ≥нструменти регулюванн¤ звод¤тьс¤ до наступного:
державного оподаткуванн¤ ≥ державних витрат у таких пропорц≥¤х, ¤к≥ б забезпечували р≥вном≥рний розвиток економ≥ки;
безпосереднього регулюванн¤ ц≥н;
регулюванн¤ процесу грошового об≥гу: конвертован≥сть та п≥дтримка валютного курсу, створенн¤ резервних фонд≥в, ем≥с≥¤ грошей ≥ ц≥нних папер≥в, формуванн¤ безгот≥вкового ≥ гот≥вкового об≥гу, його структурних зм≥н тощо;
) системи п≥льг;
систем≥ санкц≥й.
ѕри цьому головний принцип п≥дсистеми державного ф≥нансового регулюванн¤ - визначенн¤ т≥Їњ частини господарства, ¤ка потребуЇ управл≥нн¤ й регулюванн¤ з боку держави, ≥ частини, що забезпечуЇ саморегулюванн¤.
” практиц≥ розвинутих крањн таке сп≥вв≥дношенн¤ перебуваЇ в пропорц≥њ в середньому 7/3, тобто 70 % ф≥нансових в≥дносин само управл¤Їтьс¤ ≥ регулюЇтьс¤ безпосередньо виробниками на основ≥ добре налагодженоњ правовоњ бази. –ешту господарськоњ системи р≥зними методами регулюЇ держава.
—аморегулюванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ на р≥вн≥ п≥дприЇмницьких структур ≥ не означаЇ, що вони регулюють своњ економ≥чн≥ ≥нтереси, ¤к вони цього захочуть. ”с≥ методи ф≥нансового регулюванн¤ розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤ зд≥йснюютьс¤ через ринок.
Ќеобх≥дно пам'¤тати, що ф≥нансове регулюванн¤ маЇ певн≥ обмеженн¤. ќб'Їктивними обмеженн¤ми виступають обс¤г та темпи зростанн¤ валового внутр≥шнього продукту, економ≥чно обірунтована максимальна межа державного ст¤гненн¤, р≥вень пол≥тичноњ стаб≥льност≥, продумана загальна стратег≥¤ ( поточна й довгострокова).
—л≥д наголосити, що державне регулюванн¤ ф≥нансами зумовлене загальнодержавними й сусп≥льними ≥нтересами ≥ маЇ зд≥йснюватись державними органами на вс≥х р≥вн¤х вертикальноњ системи управл≥нн¤. ¬одночас управл≥нська д≥¤льн≥сть маЇ у своЇму склад≥ контрольн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на те, щоб гарантувати виконанн¤ поставлених завдань.
ќтже, ф≥нансовий контроль Ї ≥ повинен бути важливою функц≥Їю державного управл≥нн¤ ф≥нансами.
—утн≥сть ф≥нансового контролю ¤к пон¤тт¤ зводитьс¤ до процесу вивченн¤, пор≥вн¤нн¤, ви¤вленн¤, ф≥ксац≥њ проблем зм≥сту ≥ в≥дображенн¤ в обл≥ку господарських операц≥й та вжитт¤ заход≥в дл¤ њх розв'¤занн¤, усуненн¤ порушень, попередженн¤ в подальшому. Ќеобх≥дно в≥дм≥тити, що ф≥нансовий контроль необх≥дно розгл¤дати ¤к систему, ¤кою Ї контролююч≥ суб'Їкти, п≥дконтрольн≥ об'Їкти та контрольн≥ д≥њ.
| |
|
|
|
